Не кожному Господь дарує таку Ласку перейти поріг 90-го року життя. Та Владиці Андрію (Сапеляку), найстаршому єпископу УГКЦ, єдиному українському Єпископові – свідку і учаснику ІІ Ватиканського Собору, 13 грудня 2012 року. Бог уділив радість святкування свого 93-го ювілею. Безперечно, таку подію не можливо було пережити «буденно».
Святкування уродин відбулися у м. Верхньодніпровську, що на Дніпропетровщині, де вже 11 років владика невтомно працює, сповняючи місію пароха місцевого Храму Покрови Пресвятої Богородиці, УГКЦ.
Напередодні, 12 грудня, Кир Андрій почав святкування у «родинному колі» із отцями салезіянами (о. Василем Сапеляком, СДБ – своїм рідним братом, о. Володимиром Кобілінцем, СДБ – настоятелем салезіянського монастиря у Дніпропетровську та о. Максимом Рябухою, СДБ), о. Ігорем Дмитришиним – деканом із Кривого Рогу, та п. Тарасом Процем із Дніпропетровська, який є давнім приятелем та меценатом. Владика поділився своїм баченням розвитку салезіянської виховно-педагогічної праці на Дніпропетровщині і наголосив на тому, що цей славний козацький край є одним із центрів формування української інтелігенції. Тому виховувати «добрих християн та поважних громадян» є одним із пріоритетних напрямів духовної праці серед молоді.
На свято Андрія Первозванного прийшла привітати свого доброго пароха уся громада Верхньодніпровська. Після Святої Літургії, разом із о.Василем заспівали Кир Андрієві улюблену пісню-молитву «Многая літа!» і розділили святковий сніданок у скромному помешканні владики-емерита. Того дня серед численних привітань отримав Владика і батьківський теплий дзвінок від Блаженнішого Святослава, Глави УГКЦ та Блаженнішого Любомира (Гузара), які заспівали владиці «Многая літа!», радіючи з нагоди такого поважного ювілею.
Багато людей поважають владику Андрія за його світлий розум, неспинне натхнення до душпастирської виховно-педагогічної праці серед молоді на Великій Україні та його ясне бачення міцної і щасливої держави, яку кожний зокрема покликаний будувати. Ця віра не є якимось пустим маренням, але досвідом довгого життя та праці в Божому винограднику: 73 роки монашого життя, 63 роки священства, 51 рік єпископського служіння... Та особливого пошанування Владика здобув ще й за те, що замість спокійного відпочинку на своїй емеритурі він вирушив на Схід України і оселився в козацькому краю, у м.Верхньодніпровську, де заснував парафію Покрови Пресвятої Богородиці та молодіжний християнський осередок «Ораторія Дон Боско».
Тому щоби розділити з друзями своє свято, Кир Андрій усі урочисті святкування переніс на неділю. О 10-ій ранку розпочалася Архієрейська Свята Літургія у співслужінні із о. Василем Сапеляком та о. Володимиром Кобілінцем. Після Богослужіння о. Володимир привітав владику від імені салезіян та провінційного настоятеля, а також зачитав привітального листа від екзарха Донецько-Харківського вл.Степана Менька.
Привітати Владику Андрія приїхали парафіяни Храму Покрови з м. Дніпропетровська (УГКЦ), о. Дмитро з парафіянами та хором «Гомін» з м. Верхньодніпровська (УПЦ КП), парафіяни Храму Покрови с. Рубанівське (УПЦ МП), представники освітніх і громадських організацій, гості із Запоріжжя та зі Львова, і рідні парафіяни. Після вітальних промов п.Оксана Спеляк зробила презентацію книги Кир Андрія «Спогади владики місіонаря». Гарні пісні хору «Гомін», етнографічні розповіді п.Оксани Сапеляк, ділення про життя владики Андрія та розповіді про дитинство і юнацькі роки о.Василя Сапеляка впродовж святкового обіду створювали щиру родинну атмосферу в салезіянському дусі. В ці дні кожний міг в черговий раз пересвідчитись великої Божої Любові, що постійно супроводжує життя і побут єпископа-емерита, відданого пастиря Христового стада, владики Андрія Сапеляка.
о. Максим Рябуха, СДБ
