П’ятнадцятого січня 2013 року Божого в м. Донецьку у трьох наших храмах при численному молитовному зібранні вірних відбулися заупокійні богослужіння за усопшу рабу Божу Анну Солод.
Упокоїлася в Господі 13 січня 2013 р.Б. Чому таку особливу увагу ми хочемо приділити цій особі? Завжди, в будь-якій справі, важливим був і буде людський фактор та особистість того, хто займається цією справою. Тому ми без перебільшення можемо сказати, що пані Анна стала першою особою, яка причинилась до зародження першої парохії УГКЦ в м. Донецьку. Але все по порядку.
Солод (Влитло) Анна Григорівна народилася 2 березня 1923 року в с.Голгочі Підгаєцького району Тернопільської області в багатодітній родині, де було 12 дітей. 1949 року вся сім’я була переселена в Запорізьку область, де жила в полі під відкритим небом. У цьому ж році Анна Солод вийшла заміж і переїхала в м. Донецьк, де працювала санітаркою у лікарні, народила двох дочок – Марію й Ольгу. Сьогодні у Донецьку проживає її 82-річна сестра Катерина. Глибока віра Анни проявлялася в тому, що вона часто їздила на прощі. У п’ятницю після роботи сідала в потяг, а в неділю ввечері поверталася, щоб встигнути на роботу.
Вона розповідала, що зі своїми подругами ходили у храми в Донецьку, але нічого не могли зрозуміти із богослужінь, які там відправлялися. І ось одного разу, коли вони поверталися зі своєю подругою Єлизаветою з храму, то з сумом розмовляли між собою про брак наших церков у Донецьку. І тоді в пані Анни виникла ідея віддати свій будинок під храм, що вона й зробила в 1992 році. Сама жила в малій прибудові біля хати.
Першим священиком, який там проживав з 1993 р. і відправляв богослужіння у храмі «Святої вервиці» (так називалася ця церковця) був о. Василь Пантелюк. Пані Анна допомагала йому знайти відповідну земельну ділянку під забудову майбутнього кафедрального храму в м. Донецьку, що й сталося.
Своєрідний «новіціят» молодого священика пройшли в цьому храмі о. Демко Роман, теперішній настоятель храму св. Юрія у смт. Красноамійську, о. Ростислав Муховський - теперішній голова Молодіжної комісії нашого екзархату, о. Михайло Заверчук - настоятель храму св.Миколая в м. Донецьку, о. Михайло Неїжмак, священнослужитель для наших вірних в м. Макіївка, аж до часу, коли вже повноцінно почав діяти кафедральний храм Покрови Пресвятої Богородиці. З 1999 р. очолює богослужіння у храмі св. Вервиці о.Ростислав Муховський, а з 2001 р. - о. Михайло Заверчук, який у 2007 р. перейшов до каплиці св.Миколая, але й надалі, на прохання пані Анни, продовжував відправляти у цьому храмі.
Тут же проходили свою дияконську і священицьку практику такі священики:
- отець Валерій Сиротюк, теперішній настоятель співкафедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях;
- отець .Євгеній Колосок, який сьогодні служить у Марійському відпустовому місті Фатіма (Португалія);
- Ієромонах ЧСВВ Володимир Пелешок;
- отець Олексій Геник - теперішній священнослужитель у храмі св.Миколая в м. Києві та інші.
Як бачимо, цей невеличкий храм став духовною кузнею для багатьох духовних осіб.
Із єпископів Святі Літургії там відправляли Іриней Білик, Юліян Вороновський, Блаженніший Патріарх Любомир Гузар, Михаїл Колтун, Василь Медвіт, Степан Меньок. Під час відвідин Донецька побував у цьому храмі й Папський Нунцій, Архієпископ Іван Юркович. Протягом усіх цих років ту церковцю обслуговував о. Михайло Заверчук, який допомагав в нелегкому житті покійної пані Анни.
До кінця своїх днів пані Анна Солод молилася. Найулюбленішою її молитвою була молитва на вервиці. Вона молилася за Церкву, священиків, семінаристів, за дітей. Із спогадів очевидців за день вона могла помолитися щонайменше шість вервиць. Померла раба Божа Анна з вервицею в руках, так що важко було потім її забрати в неї. Ось така вона наша подвижниця пані Анна Солод, яка назавжди залишиться в пам’яті всіх тих, хто її знав і любив. Вона дала незабутній приклад жертовності, любові до Бога й народу. Ця жінка не просто словами, а своїм прикладом показала нам, як треба відчиняти у своєму серці двері для Ісуса. Вона їх відчинила не тільки у своєму серці, а й у серцях прихожан Української Греко-Католицької Церкви в м. Донецьку.
Хай спокійно спочиває! Усі ми впевнені, що слугиня Божа Анна вже отримала свою нагороду у вічності, і просимо в неї про заступництво за нас перед Богом.
Вічная їй пам'ять!
Владика Степан (Меньок), Екзарх Донецько-Харківського екзархату УГКЦ
на світлині п. Анна посередині між священиком і семінаристом 
