В воскресенье, 22 декабря в Краматорске состоялось торжественное открытие новопостроенного храма Украинской Греко-Католической Церкви (УГКЦ) – первого в Краматорске.Церемония освящения храма началась в 11.00 часов утра. Первое Богослужение и пастырскую проповедь в новом храме провел преосвященный владыка Степан – Экзарх Донецко-Харьковской Экзархии УГКЦ. Святые отцы УГКЦ совершили соборование, причастие верующих, а также совершили обряд освящения воды. Богослужение в храме сопровождалось хоровым пением приглашенного из Коломыи Ивано-Франковской области церковного хора кафедрального Собора Преображения Христового «Світло Тавору».
Декан Краматорского Деканата Донецко-Харьковского Экзархата УГКЦ и настоятель нового храма отец Василий Иванюк рассказал, что храм будет носить имя Святого пророка Ильи, строился храм около трёх лет и является первым и на данный момент единственным во всей Восточной Украине деревянным храмом такого плана.
Стоит также отметить, что верных УГКЦ в новом храме в этот день собралось столько, что, как говорят, «яблоку негде было упасть».
На праздник храма УГКЦ в Краматорске пришли также и представители краматорского куреня украинской скаутской организации «Пласт» – ребята принесли в храм Вифлеемский огонь. Хотя церемония освящения храма была запланирована на 11.00 часов, приглашенные гости начали заблаговременно прибывать к храму на своих автомобилях и автобусах, начиная с 10.00 часов. По всему было видно, что гости приехали из совершенно разных уголков Украины и даже из-за границы. Мне удалось пообщаться с сестрой Катариной – монахиней из Словакии, из монастыря «Непорочной Девы Марии», которая поделилась с своими впечатлениями от посещения храма Святого пророка Ильи. По словам сестры Катарины этот храм очень красивый и напоминает ей те древние деревянные храмы, которые еще сохранились на ее Родине в Словакии.
Руководитель хора кафедрального Собора Преображения Христового «Світло Тавору», выступавшего в храме, пани Светлана Гаргат рассказала, что не смотря на дорогу расстоянием почти в тысячу двести километров она и ее коллектив с большой радостью приняли предложение выступить на открытии храма УГКЦ в Краматорске, а так же поведала о том, что волею судьбы они встретились здесь с депортированными еще в 1951 году из западных областей Украины на Донбасс жертвами советско-польской операции «Висла».
«Нам запропонували заспівати на відкритті Вашої церкви Греко-Католицької і ми прийняли це запрошення з великою такою радістю і з великим таким відчуттям, що Бог до нас все таки милосердний, і що ми можемо слово боже і духовний цей спів десь трішечки повести далі за межі Івано-Франківської області. Запропонував нам пан Богдан Станіславський – він меценат цієї церкви, багато своїх пожертвувань зробив. І десь тисячу двісті кілометрів ми їхали, але сьогодні ми відчули дійсно цю таку величну подію, ми не могли її оминути і нам дуже приємно, що така довіра до нашого хору, що ми якусь частиночку хоча би допомогли у побудові такого прекрасного храму. Ми виїхали з Коломиї у п’ятницю ввечері і приїхали сюди вчора ввечері, ночували ми у Староварварівці, і до речі там поряд є села, де познайомились ми з людьми, які були у 1951 році переселені з Західної України, і вони з таким трошки розпачем, і з такою тугою розказують про ті часи і вони мешкають якраз по тих селах і ми пройнялися, бо одна справа коли ми про це чули десь на словах, що переселення, операція «Вісла» була, а це вони розказують нам як всі сім’ї їх вивезли і навіть дуже боляче, що родини, от сестер, братів не селили поряд, а десь в Одеській області потім в Миколаївській, так щоб не було контактів між ними і вони з нуля починали тут будувати, свою родину, свої життя. Дуже це якось так тривожно, знаєте, і ми це все побачили на свої очі, то аж не віриться який то був час», – сказала пани Светлана.
