25 жовтня, у день спогадування пам’яті святого Мартина Милостивого, єпископа Турського, у світі відзначають День військового капелана.
Святого Мартина вшановують у Католицькій Церкві як засновника капеланства, служіння, що охоплює різні галузі громадського життя — медицину, військову та пенітенціарну службу, заклади освіти, окремі спільноти та громади, тощо.
Військове капеланство — душпастирство над військовими, їхніми сім’ями та цивільними особами, які працюють для військових. У деяких випадках військові капелани також працюють з місцевими цивільними особами у військовій зоні операцій.
Рішення про участь священників у військовій службі із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях було ухвалено на першому східно-франкському соборі (Consilium Germanicum) у м. Регенсбурзі (Німеччина) у 742–743 рр. Відтоді капелани є у більшості армій світу, а їхній правовий статус закріплений у внутрішньодержавних та міжнародних законах.
В Україні законопроєкт «Про військове капеланство» внесений до Верховної Ради 22 січня 2021 року, а 30 листопада 2021 року ухвалений закон підписав Президент України.
Українські військові капелани здійснюють постійний духовний супровід воїнів не тільки під час військових операцій — вони супроводжують навчання та підготовку майбутніх військовослужбовців, проводять заходи на підтримку Збройних Сил України, відвідують різні точки фронту для духовної опіки тих, хто потребує — і звершують Чин погребення полеглих Героїв. Протягом усього часу воєнних дій на Сході України, а надто від часу повномасштабного вторгнення ворога значення діяльності військових капеланів годі переоцінити. Капеланство охоплює різні релігії відповідно до потреб військовослужбовців — але усі вони спрямовані на духовну допомогу тим, які боронять незалежність України.
Департамент військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ привітав усіх військових капеланів та прикріпив молитву:
МОЛИТВА ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА
Предвічний Боже, Творче миру і добра, Ти, що твоєю божественною силою кличеш кожного до життя і твоєю мудрістю про кожне життя турбуєшся, дай і мені, Господи, твоєму смиренному слузі, силою твоєї благодатної присутності завжди стояти на захисті душі українського воїна — невтомно, нездоланно, віддано. Дай у безладі бою та в сум’ятті військових буднів бути вірним свідком твоєї запеклої боротьби за людське серце. У миті буремних викликів, в часи скорботи та невимовного болю, дай випромінювати світло твоєї надії, бути твоєю розрадою, вірним свідком твого воскресіння, твоєї остаточної перемоги над силами смерті та всілякого зла. До Тебе, Царя всесвіту, здіймаю мою молитву, на милість твою, Боже, сподіваюся: розгублених скріпи, заблуканих просвіти, полонених поверни домів, зниклих безвісти розшукай, поранених і недужих зціли, полеглим мирний спочинок даруй у дворах твоїх, Господи, і вічную та світлую пам’ять. А мені, Боже, дай відваги та кріпості твого Духа залишатися вірним побратимом і мудрим наставником, із батьківською турботою та дружньою підтримкою, швидким до слухання й повільним до критики, уважним до голосу людського серця, що б’ється за лаштунками військового однострою. Боже миру і добра, дай мені бути відважним воїном твого небесного війська, захисником життя та людської гідності українського воїна. Дай сили справді бути поруч — вірно, завжди. Амінь.
Джерело: Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
