8 - 10 серпня 2022 року Божого на Львівщині відбувалися заупокійні богослуження за новопереставленим священником Донецького екзархату УГКЦ отцем Миколою Крецулом.
Похоронні богослуження розпочались священичим парастасом в храмі блаженного Миколая Чарнецького у Львові. Молитву очолив владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії у співслужінні з численним духовенством, в тому числі Донецького екзархату. На богослуженні також був присутній владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської Архієпархії.
Наступного дня з отцем Миколою прощалися у його рідному селі Верхній Яблунці (Самбірський район), а вже вночі скорботну родину отця Миколая сколихнула ще одна сумна звітска про смерть мами новопереставленого отця - пані Євтимії. Мати знала про смерть своєї дитини та прагнула попрощатись, востаннє побачити отця Миколу, але стан здоров'я не дозволяв цього зробити. Серце матері не витримало і вона відійшла до вічності, де знову зможе бути разом зі своїм сином.
10 серпня в храмі села Верхня Яблунька стояли поруч дві домовини - матері та її сина. Заупокійну Божественну Літургію з чином священичого похорону очолив отець Андрій Бухвак, канцлер Донецького екзархату УГКЦ, у співслужінні багатьох священнослужителів, які прибули на похорон з різних куточків України. Всі ці священники знали отця Миколу особисто, здебільшого через спільне служіння на Східних теренах України.
У прощальному слові отець Андрій поділився спогадами про отця Миколу Крецула:
«Отець Миколай відходить на 58-му році життя, 35 році подружжя, 31-му році достойного Христового священства. Отця Миколу я знаю з кінця 1990-х років, коли я прийшов на служіння до ще тоді Київського екзархату. Що я в ньому побачив? Покору – справжню, не награну, культуру – вроджену і примножену, подаровану йому Богом як дар для життя, але яку він поглибив в собі, яку отримав через материнське виховання, якою він міг ділитися з усіма. Побачив його скромність і тихість – ті риси, які проповідували тоді, коли він не проповідував устами. І ця проповідь була найкращою».
Проповідних також згадав про село, служінню в якому отець Микола присвятив 30 років.
«Місце, куди Бог його покликав проповідувати, було особливим. Як для нас, українців, так і для Бога. Місце, де часи комунізму лишили по собі в спадок духовну руїну. Отець від самого початку 90-х років працював на території Донеччини. Село Верхньокам’янське, про яке тепер часто чуємо, за яке змагаються тепер ворожі війська, там була зведена наша українська церква, де отець став настоятелем. Це місце було немов оазою на Сході України», – мовив священник.
Отець Андрій також висловив слова підтримки та співчуття від владики Степана Менька, екзарха Донецького УГКЦ, який не зміг бути особисто присутнім на прощанні, але молитовно був об'єднаний з усіма присутніми.
Похорон отця Миколи завершився на сільському цвинтарі в присутності громади села, парафіян з Донеччини та багатьох людей, які пришли попрощатись зі священником, який належав до перших душпастирів сходу України - протоієреєм Миколою Крецулом.
Вічная пам'ять!
