Сьогодні, 5-го лютого 2020 року Божого, в селі Матвіївці Запорізької області відбулось прощання з отцем Віталієм Мартинчуком, настоятелем тамтешньої парафії Божого Милосердя.
Похоронні богослужіння розпочались з учорашнього вечора, коли владика Степан Меньок, екзарх Донецький, у співслужінні отця Андрія Бухвака звершив Чин Похорону Ієрея, а відтак сьогодні відбулась заупокійна Архієрейська Божественна Літургія. Під час Літургії єпископові співслужили численні священники Донецького Екзархату, зокрема отець Мирослав Романів, декан Запорізький, отець Іван Василенко, декан Краматорський, та отець Ігор Опацький, декан Дніпропетровський.
Проповідуючи, владика Степан розвивав тему сенсу людського життя:
«Кожна людина час від часу роздумує над сенсом свого життя: «Для чого я живу? Що буде після смерті?». Якщо глибше роздумати на цю тему і дослідити це питання, то розуміємо, що вичерпну відповідь нам дає християнська релігія. Сам Ісус Христос – Господь і Бог – кличе нас до пізнання Себе. В цьому і є сенс життя людини – пізнавати Бога і спасти свою душу. Ось тут і відповідь на питання про те, що буде після нашого відходу. Христос чітко дає нам зрозуміти, що ми маємо можливість вибрати, куди підемо по смерті – або до вічного життя, або на вічну муку. Маємо заповіді, маємо науку Церкви, маємо всі засоби для спасіння».
Архіпастир також поділився з присутніми спогадами про отця Віталія, відзначивши його заслуги перед Церквою.
«З отцем Віталієм, який відійшов від нас до вічності, я був знайомий від самих початків його церковного життя. Пригадую, як він прийшов до мене у Донецьку і сказав, що хоче стати священником. Тоді я здивувався, адже Віталій не мав богословської освіти. Побачивши його ревність, я порекомендував йому закінчити Катехитично-Педагогічний інститут УКУ. Пізніше він закінчив також Івано-Франківську духовну семінарію, що дозволило йому отримати дияконські, а потім ієрейські свячення. Такою була дорога отця Віталія Мартинчука до священства. Варто відзначити, що отець Віталій був ревним душпастирем, який за недовгий час свого служіння показав себе побожним, енергійним та ініціативним священником. Бачу, як переобразилась ця парафія після призначення його настоятелем. Катехитична комісія, яку він очолив три роки тому, також розвинулась. Завдяки старанням отця Віталія в нашому екзархаті відбулось багато важливих зрушень, серед який фестиваль «Пісня Серця», навчання катехитів, початок співпраці Донецького екзархату з Українським Католицьким Університетом. Отець Віталій особисто підтримав багатьох людей, які вагались, чи йти їм на навчання, а сьогодні дякують за те, що здобувають катехитичну освіту…», - згадував владика Степан.
Наприкінці Літургії відбувся обряд «Останнього цілування», після чого всі спільно помолились Панахиду за упокій душі новопереставленого ієрея Віталія.
Екзарх також звернувся до рідних отця Віталія – дружити та сина, які були присутні в храмі:
«Дорогі Світлано та Віталій! Сьогодні звертаюсь до вас словами апостола Павла: «Браття, не хочу, щоб ви не знали про померлих, щоб ви не скорбіли, як і інші, що не мають надії. Бо якщо віруємо, що Ісус умер і воскрес, то так і Бог померлих в Ісусі приведе з ним». Нам завжди важко проводжати наших померлих близьких, але як християни ми маємо жити в надії на те, що колись всі разом будемо у вічності!»
Опісля всіх прощальних богослужінь, труну з тілом отця Віталія перевезли в місто Курахове Донецької області, де також відбулось прощання та погребення за участі священників та рідних спочилого священника.
Вічная пам’ять!
..
Пресслужба Донецького екзархату УГКЦ
