Закінчився десятиденний християнський рекреаційний табір «Світанки України 2022» для дітей та молоді зі східних теренів України, підтриманий Апостольським екзархатом УГКЦ в Німеччині та країнах Скандинавії з пожертв, зібраних на поміч жертвам війни в Україні.
Протягом останніх років табір проводили з ініціативи о. Сергія Паламарчука на місійних теренах на сході України. Однак цього року він був особливим із багатьох причин, позначених війною. Учасниками стали діти та молодь, які до 24 лютого 2022 року належали до тієї самої парафії, жили поруч у селах і містечках на Луганщині. Цьогоріч вони з’їжджалися на табір зі всієї України, з різних місць тимчасового притулку, оскільки їхні рідні сторони перебувають у зоні активних бойових дій або під тимчасовою окупацією російських загарбників. Кожна дитина, попри юний вік, приїхала на табір зі своєю особливою особистою історією, позначеною важкими пережиттями та травмами, — смертю рідних, втратою дому, тривогою за близьких, які служать у ЗСУ, а деякі — навіть перебувають у полоні. Тому цей літній християнський рекреаційний табір був одним із кращих засобів комплексної реабілітації, адже в ньому гармонійно поєдналися активний відпочинок, інтелектуальні ігри і вікторини та духовна атмосфера молитви і щирого спілкування.
«Дехто запитував, мовляв, який може бути табір під час війни, де знайти безпечне місце в Україні на цей час? Цим дітям була потрібна реабілітація. А найкраще вона відбувається у звичайних умовах, коли створюється середовище невимушеного спілкування, гри, відчуття довіри й безпеки, коли життя триває і ми просто живемо. А тим більше, коли це все відбувається в умовах духовного зростання, в атмосфері Божої присутності та молитви, бо ж діти на таборі моляться, беруть участь у Літургії, сповідаються і Причащаються, — поділився враженнями о. Сергій Паламарчук і додав: — Діти щасливі, готові продовжувати жити, жити із завзяттям, мріями і планами. Жити, долаючи неймовірні труднощі. Жити на повну силу!».
«Дякую Богові за тих людей, які організували цей табір в час війни. Слава Україні! Героям слава! Луганщина — це Україна!», — поділився враженнями Максим, учасник із Луганщини.
«Тут я знайшла друзів, які мене підтримують і допомагають. Я дуже хочу миру. І дякую Богові, що потрапила на цей табір», — розповіла Олеся, учасниця з Донеччини.
Співорганізаторка табору, педагог-катехит Світлана Сабєльнікова, ділячись спостереженнями, зазначила: «Діти, ті, яких я знала до табору, мої учні, дуже змінилися, вони вмить у часі війни подорослішали, говорять дуже глибокі й розумні речі».
«Ми черпаємо натхнення і мотивацію для служіння потребуючим в євангельській науці. Адже Христос заповідав нам, Його учням, служити потребуючим безкорисливою любов’ю, — поділився роздумами про табір владика Богдан, Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії. — Це особливо важливо в часи випробувань і страждань, як теперішнє воєнне лихоліття в Україні. Не раз наша поміч буде виявлятися у простій та співчутливій близькості, коли ділитимемо з ними їхні переживання, болі і страждання. Це те, про що казав святий Павло, коли закликав: "Плачте з тими, що плачуть; радійте з тими, що радіють". Проте від емоцій треба переходити до дії. Тому ми вже раніше, коли я ще був у Києві, до речі, теж за фінансової допомоги наших німецьких друзів, допомагали дітям і дорослим у селах та містечках на Луганщині. А тепер ця поміч стала ще необхіднішою. Тому ми раді, що можемо бодай так трохи зменшити страждання дітей, які є найбільш уразливою суспільною групою в час війни. Роблячи це, ми вже тепер працюємо на майбутню відбудову нашої Батьківщини. Бо вона починається від теперішньої "відбудови" і зцілення зранених сердець. З іншого боку, ми часто є лише посередниками між жертводавцями в Німеччині й потребуючими в Україні. Люди в Німеччині вбачають у Церкві — і тут, і в Україні — надійного партнера, тому охоче жертвують на благодійні цілі. А ми, зі свого боку, зобов’язуємося використовувати кожний цент відповідально та цілеспрямовано. Тож дякую усім, хто спричинився до цього табору, та заохочую до подальшої солідарності з українським народом».
Варто зазначити, що цей табір — один із багатьох проєктів, реалізація котрих відбувається за підтримки Апостольського екзархату УГКЦ у Німеччині та країнах Скандинавії. Ця та інші ініціативи, географія яких охоплює Україну і країни Європи, спрямовані на допомогу українцям, які в різний спосіб постраждали від війни.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
