Саме синодальна діяльність єпископів як учителів віри є голосом для всієї партикулярної Церкви, якого потрібно дотримуватися всім вірним у релігійному послуху (religioso osequio). Але голос Синоду Єпископів є також допомогою для Римського Архиєрея в піклуванні Вселенською Церквою. Про це сказав о. Віталій Токар у співдоповіді на головну тему Синоду Єпископів 2022 року, що проходить у Перемишлі 7-15 липня.
У доповіді про виклики синодальності Церкви священник розповів про виконання синодальності в житті Церкві sui iuris (Церкви свого права).
«Патріархи зі своїми Синодами становлять вищу інституцію в усіх справах патріархату. Зокрема, вони мають право засновувати нові єпархії та призначати єпископів свого обряду в межах патріаршої території, зберігаючи при цьому невід’ємне право Римського Архиєрея втручатися в окремих випадках»,– зазначив доповідач.
Доповідач представив і принцип територіальності, втілення інституту синодальності у життя Церкви через законотворчість. «Через законотворчість, звершення судочинства, синодальну єдність всіх єпископів УГКЦ показує не тільки патріарший устрій, а й синодальність, яка присутня у її житті», – підкреслив о. Віталій Токар. За його словами, синодальна дорога Церкви може бути тільки у згоді з думкою Римського Архиєрея.
Читайте також: «Церква – це сопричастя любові, "бути, йти та діяти разом"», – владика Діонісій Ляхович у доповіді на головну тему Синоду
«Не може бути синодальності в Церкві без примату (як Петрового, так і патріарха). Тому-то не може бути синодальність на різних рівнях: локальному, помісному, вселенському без виконання першості. Синод не може проголошувати вчення, яке суперечить доктрині Церкви, оскільки у відході від вчення Церкви, втрачається синодальність», – підсумував доповідач.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
