«Осанна во вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє.» (Ів.12:13)
Люди викрикують ці слова, коли бачать Ісуса, який в’їжджає на ослиці в Єрусалим, незадовго до своєї смерті. Ця подія життя Ісуса Христа була описана всіма євангелістами у Мт.21:1-17, Мк.11:1-19, Лк.19:29-48, Ів.12:12-19.
Свято, яке називають «Вхід Господній в Єрусалим», «Квітнева неділя» або «Вербна неділя», Церква кожного року відзначає в останню неділю перед Великоднем. В 2022 році воно припадає на 17 квітня і українці будуть по особливому його переживати, зважаючи на події, які зараз відбуваються на нашій багатостраждальній землі. В цьому святі Бог знову і знову показує людині свою присутність, підтримує, захищає та веде до перемоги.
Ось декілька думок, які я пропоную обдумати.
Читаючи Євангелія, де описується урочистий вхід Ісуса в Єрусалим, кожний може побачити об’явлення Христа, як Бога. Бог об’являє свою владу, силу і міць в покорі і смиренні (Ісус в’їжджає в Єрусалим на ослиці). Люди зустрічають Христа, як Царя, кидають Йому під ноги пальмове гілля, що є символом перемоги і простеляють свою одежу на дорозі. (Мт.21:8). Він в’їжджає в Єрусалим, як переможець, як Той, хто несе цю перемогу, несе правду цьому світу.
В цьому часі Христос в’їжджає в пошматовані, розграбовані, зруйновані, обгорілі міста і села України, як переможець над всім злом і смертю. Він є присутнім біля зруйнованих будинків українців, які залишилися без крову з надією на відновлення. Він є поряд з тими людьми, які пережили ґвалтування і катування, поховали своїх близьких, які були нещадно вбиті нелюдами з надією на воскресіння і життя вічне. Він є присутнім в кожному куточку світу з правдою, а в серцях людей – з перемогою добра над злом, світла над темрявою.
В’їзд Христа в Єрусалим – це свято торжества Божої сили і Божої міці. Господь тріумфально в’їжджає, коли українці торжествують і славлять Бога, відвоювавши у ворога кожен клаптик своєї рідної землі; коли українці з Божою силою і міццю боронять свої міста і села, виходячи на вулиці і голими руками зупиняють танки; коли рятують людей з завалів і зруйнованих будинків; коли прикривають собою дітей від осколків снарядів; коли без сну, їжі і, часом, в нелюдських умовах боронять свою землю. Ці люди, як і Христос, демонструють Божу силу, а не людську. Тому що тільки в Бозі, ми, люди, можемо мати таку непереможну силу, яка спасає і визволяє тоді, коли здається все втрачено.
Це свято відкриває людині дорогу до Страсного тижня і вводить нас у таїнство страждання, смерті і воскресіння. І зараз українські сини і дочки, як ніколи, стоять перед обличчям смерті, український народ терпить неймовірні муки і страждання, але Бог веде свій народ по цій хресній дорозі до воскресіння, бо сила Божа проявляється через людську неміч і слабкість. Сила Божа – союзник людини перед обличчям смерті, страждань і терпіннь в цих днях.
Христос йде в Єрусалим, щоб увійти в смерть і дати людині надію на життя вічне. Свято входу Ісуса Христа в Єрусалим є символом надії та спасіння, коли Бог приходить до свого народу і стає їх Богом.
Зруйнована, кинута, зраджена людьми, а не Богом Україна відродиться до життя, де буде Божим народом, який так довго через біль, сльози, покаяння йшов до Бога.
І ще одне. Ті люди, які кричали осанна (Просимо, Господи, спаси!) через декілька днів будуть кричати «Розіпни Його!» (Мр.15:13). І, дай Боже, нашому народові завжди дивитися на Христа і не забути, і не зрадити, того, хто завжди є з нами, завжди є вірним і є нашою дорогою, правдою і життям.
«Розумійте народи, покоряйтеся, бо з нами Бог».
Автор: Зіта Воробйова,
Голова Катехитичної комісії Донецького екзархату
