Дивлячись на ситуацію в Україні і аналізуючи у світлі статистичних даних про смертність від цієї хвороби, можемо прийти до висновку, що це дійсно пандемія світового масштабу.
Подаємо статистичні дані про смертність від цієї хвороби у світовом масштабі:
Україна – 8 756
США – 239 000
Іспанія – 39 345
Італія – 42 330
Франція – 40 987
Німеччина – 11 408
Росія – 31 161
Швейцарія – 2576
Японія – 1834
Як це сприймати нам, людям які вірять в Бога і ставлять питання: Це кара Божа чи допуст?
Світ, тобто людство, дійсно забув, хто є причиною життя у світі і яку роль має відігравати в ньому людина?
Ми не знаємо всіх тонкощів гріха у світі – тільки одному Богові це відомо. Ми бачимо тільки красу, силу, вплив грошей і мас-медіа на людську свідомість. А маніпулювати людською свідомістю є дуже легко використовуючи засоби масової інформації. І одну і ту саму подію можна представити так, що вона у обох опонентів буде правдива. Наприклад, події з лінії фронту. Але найбільша проблема в тому, що ми зациклюємося на теперішньому житті і хочемо урвати найбільше задоволення і то прямо зараз.
Я віруюча людина. Бог для мене створив таку прекрасну планету, даючи все необхідне. Я розумію, що якщо я буду втручатись у закони природи і порушувати їх, то, звичайно, вона помститься за це. Святіший Отець Франциск сказав: «Бог прощає завжди, люди інколи, а природа ніколи»! Якщо людина дійде до розуміння того, що ми створені не для життя на цьому світі, а для вічного життя в Бозі, то неодмінно поставить питання: А що для цього потрібно?
А якщо людина буде ганятись за дочасним примарним щастям, то звичайно, що вона схоче отримати його терміново і то навіть в недозволений спосіб. Отримає, а що далі? Воно буде стале і довготривале? Звичайно, ні. Тільки сама думка про смерть може відібрати цей примарний спокій та ілюзорне щастя. А що ми бачимо?
Бачимо, наприклад, нещадну експлуатацію природніх багатств, поведінку людей та халатність, що приводить до техногенних катастроф. Але найбільша небезпека полягає в тому, що ведеться глобальне виховання викривленої свідомості у людей щодо розуміння добра і зла. А це тісно пов’язано з правдою.
Ці питання сучасний світ навіть не піднімає, а тим більше не може дати на них відповідь. Була така телевізійна програма «У кожного своя правда». Нам пригадуються різні філософські теорії про неможливість пізнання правди. Коли Ісус говорить такі слова: «Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про правду. Кожний, хто від правди, слухає мого голосу. Каже йому Пилат: А що таке - правда? І сказавши це, знову вийшов до юдеїв і повідомляє їм: Жодної вини я в ньому не знаходжу»(Ів.18, 37-38). Отже, ймовірно, він також був ознайомлений з цими теоріями. Але ці слова Ісуса є дуже важливими… «Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про правду. Кожний, хто від правди, слухає мого голосу»
Хто його голосу слухає, той від правди. А правдою є Він сам.
«Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. А хто правду чинить - іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі»( Ів.3.20-21;)
Ми відійшли від Світла, а тим самим від Правди. Але ми не є володарями світу. І ми не установлювали цих законів. Бог попустив заслін, і що ми можемо зробити зі своєю «всемогутністю»? Ось наслідки нашого блукання в темряві.
Одного разу я почув від однієї вірянки такі мудрі слова: «Церква стала новим Ноївим Ковчегом, щоб спасти тих, хто до нього увійде»…
єпископ Степан Меньок, екзарх Донецький УГКЦ
