Про служіння отця Романа Братковського
Слідкуючи за виступами опонентів отця Романа, і в мене закралася думка, що дійсно у виступах отця є щось не те. Хоч я сам не раз чув його проповіді і нічого крамольного в них не добачував, навіть навпаки, було відчуття, що людина говорить від серця, хоче поділитися зі слухачами своїм пережитим і справжнім.
Як більшість з вас знає, - бо отець Роман Братковський є доволі популярним з огляду на свої проповіді на каналі YouTube. Нинішнє «протистояння» бере початок від відео отця Юстина Бойка, яке він опублікував на своїй сторінці в Facebook. У цьому відео отець Юстин досить спокійно говорить, що проповідницька діяльність отця Братковського може бути небезпечною для Церкви. Пізніше з’явилося нове відео – і знову за участю о. Юстина, де він на зібранні священиків Львівської Архієпархії висловив ті самі застереження чи то звинувачення.
Найбільше мене вразило те, що у своєму виступі отець-доктор Юстин наводив не перевірені до кінця факти, а самого отця Романа місцева церковна влада чомусь не захотіла вислухати, хоча саме його запросили отці Львівської Архієпархії. Тут, я вважаю, було порушене одне з основних прав обвинуваченої особи – право «презумпції невинуватості»[1].
Ми, представники церковної влади, не маємо права виносити жодного вердикту аж до закінчення розгляду справи отця Романа Братковського. А такі публічні виступи нанесли великої шкоди моральному авторитету особи отця, і що гірше, сталося це в часі Великого посту, коли всі ми молимося словами покаянної молитви Єфрема Сирина: «Так, Господи Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого».
Оскільки отець Роман служить в Донецькому екзархаті, я як екзарх Донецький, є зобов’язаним розібратися в даній ситуації, та вияснити ким насправді є цей порушник церковного спокою,- отець Роман Братковський?
У неділю, 15 березня 2020 р, ми провели в місті Запоріжжі збори екзархату, на яких могли послухати самого отця Романа Братковського.
На зборах були присутні: я (владика Степан Меньок), о. Ігор Опацький, декан Дніпровського деканату, до якого належить і отець Роман, о. Мирослав Романів, декан Запорізького деканату, о. Ярослав Швачук, Голова комісії Донецького екзархату у справах євангелізації, о. Роман Вовк, настоятель Храму МБНП, о. Ігор Пагулич, настоятель храму Преображення Господнього в м. Камянське, о. Іван Колосок, нотар екзархату і сам «підсудний» – отець Роман Братковський.
Після заслуханого нами виступу отця Романа вияснилося:
1. Неодноразово у виступах отця Юстина звучало, що отець Роман належить до харизматичного руху[2], однак, насправді о. Роман належить до спільноти Воскреслого Христа Галилея, яка займається євангелізацією.
Тепер трохи розкажемо про спільноту Галилея. Наведу кілька пунктів зі Статуту спільноти:
Читаючи ці положення статуту, я пригадав собі своє перше знайомство з іншою спільнотою - неокатехуменальною[4].Кіко Арґуельйо, з яким я особисто зустрічався,іспанець з походження і художник, має на меті засновувати, і робить це доволі успішно, громади християн, які хочуть жити на зразок спільнот перших християн. Багатодітні сім’ї неокатехуменату, - а в цих спільнотах велика роль відводиться родині, - дають Церкві гарний приклад християнського життя. Проблеми появляються тоді, коли такі спільноти зі священиком, який їх супроводжує, появляються на території, де вже існує католицька парафія. Трапляється, що парох і його паства не розуміють місії неокатехуменальної спільноти, тоді - не уникнути непорозумінь. Спільноти неокатехуменату не розпадаються по одній причині: там присутня правдива християнська любов, і ті, хто до них приходить – залишаються в них назавжди.
Спільноти неокатехуменату ввели зміни в літургічний обряд: на співі псалмів використовують музичні інструменти, Пресвяту Євхаристію (частиці Освяченого Хліба) приймають на руку, і всі причащаються Крові Христа з чаші. Найбільше мене вразило те, що вони приймають Святі Дари сидячи. Коли я, беручи разом з ними участь у Св. Літургії піднявся, щоб прийняти Євхаристію стоячи, то на мене подивилися з нерозумінням.
Папа Іван Павло ІІ застерігав ці спільноти, щоб трималися Церкви, і тоді все буде добре, - вони по сьогодні дотримуються цього наказу.
Нещодавно я написав статтю "Папа молиться, а ми грішимо". Реакцією на неї є допис від Володимира Мосорова[5]: «Якщо вірус перестане бути загрозою, то ми знову вернемося до свого життя, яке ми мали. То чого ми просимо зараз у Бога? Щоб знову нам вернутися до того, що було перед епідемією?.. Папа Франциск як Мойсей бачить, що нас чекає".
Великі епідемії можуть бути знаками попередження від Бога, вказівкою, щоб ми змінили своє життя. А відновити і змінити суспільство ми, церква, зможемо лише коли проникнемо в нинішнє суспільство і донесемо йому християнські ціності, що і ставить собі за мету спільнота Галилея:
проникнути в середину суспільства, вважаючи, що суспільство може воскреснути тільки в структурах християнських громад, які будуть жити в любові, правді, об'явленій через Ісуса[6].
Це прекрасна програма, яку я підтримую обома руками. Її можна назвати програмою максимум для відновлення України. Як би це зрозуміли політики і допомогли Церкві! …
Спільнота Галилея була заснована в Польщі в1992 р.[7] при сприянні ієрм. Христофора Червйонки (Krzysztof Czerwionka) і отримала благословення на свою діяльність від найвищих церковних ієрархів[8]. Найновіше підтвердження і дозвіл для Спільноти на реалізацію завдань нової євангелізації, до якої закликає Папа Франциск в Апостольській Адгортації Радість Євангелії, демонструє декрет єпископа Варшавсько-Празького Ромуальда Камінського (Romuald Kaminski) від 15 квітня 2019 р.
В Україні осідком Галилеї є загальноцерковний Реабілітаційний центр «Назарет» поблизу Дрогобича, а сама Спільнота офіційного підтвердження від церковної влади ще не має.
2. Він став дуже популярним – прозвучав такий закид на адресу отця Романа Братковського. Як подає всім відома Вікіпедія, популярність (від лат. populus - народ) - це високий ступінь затребуваності чогось або когось у певній галузі.
Отже, отець Роман став популярним в царині коментування і навчання Святого Письма. Я не бачу тут жодної проблеми. Чомусь мало є наших священників, які серйозно займаються проповідництвом, використовуючи при цьому Святе Письмо і сучасні технології.
Мусимо признати, що біблійні гуртки не працюють так, як нам хотілося б. Наведуприклад: ми тут, на сході України, можемо зібрати вірних на Святу Літургію, бо вони розуміють, що недільна літургія – це їхній основний час для духовного росту і прийняття Святого Причастя. Вірні прибувають з різних куточків міста і навіть з дуже віддалених місцевостей. Однак, зібрати людей для читання Святого Письма у біблійних гуртках - дуже важко. Легше є робити біблійні читання на парохіях по селах, або в тих містах, де вірні дуже згуртовані і живуть недалеко від храму.
В таких випадках нам на допомогу приходять сучасні ЗМІ: Internet з його популярною мережею Facebook, канал YouTube, – ці та інші засоби передачі інформації можна успішно використовувати для євангелізації[9], що і робить о. Роман Братковський. Як я розумію, отець нічого нового не придумав – він обрав програму євангелізації, яку використовує Школа св. Андрія[10]. Якщо в часі проповіді він допускається якихось помилок, то нам, священникам, відомо, що таке трапляється з усіма, особливо на початках проповідництва. Тоді можемо підказати щось отцю, поправити його, але не засуджувати.
Ми, церковні пастирі, рекомендуємо вірним читати Святе Письмо вдома в родині. Для цього ж не обов’язково мати вищі богословські студії. Я особисто був присутнім на біблійних гуртках в Донецьку, які провадили у своєму монастирі сестри служебниці. На таких зібраннях, що складались з 10-и і більше учасників, зачитували уривок зі Святого Письма, а потім кожний по черзі міг прокоментувати як він розуміє той текст. Деякі коментарі були настільки глибокі, що я був здивований. Дух Святий і сьогодні діє як хоче.
Я вірю, що і в часі інтернет-трансляції проповіді є пряма дія Святого Духа на кожного слухача.
У 2015 р. у видавництві «Свічадо» під патронатом Патріаршої Катехитичної Комісії УГКЦ вийшла книжка «Коментарі до недільних Євангелій». Авторами цих коментарів є титуловані богослови. Книга є корисною для всіх, а насамперед для священників. Однак, вважаю, що пересічному мирянину слухати такі коментарі було би важко.[11]
3. Так, отець Роман пережив особисту зустріч з Богом і, вона не залишилася безплідною. Правдивим є вислів: якщо ти не зустрівся з Христом у своєму житті, то важко буде свідчити про Нього іншим.
Цілковита переміна в нутрі тоді ще просто Романа відбулася після реколекцій, які він прослухав в Українському Католицькому Університеті у Львові в 2012 р. Також сильний вплив на його особу справив особистий досвід на лінії фронту. Роман тоді був на краю загибелі і тільки Божим втручанням був врятований від смерті.
4. Питання щодо богословської освіти о. Братковського.
Отець Роман закінчив Луцьку автокефальну семінарію та пройшов доповнюючі студії в Івано-Франківській академії Івана Золотоустого.Курс лекцій по Святому Письмі, що отець виставляв на інтернет-каналі, є затвердженим програмою Школи євангелізації св. Андрія.
5. Закид що о. Братковський приїжджав на парохії різних єпархій без дозволу місцевої церковної влади.
Як стверджує сам о. Роман, він не приїжджав на парохії без запрошення місцевих священиків. Наводжу приклад: отець Тарас Когут з Сокальської -Жовківської єпархії звернувся до мене з питанням чи я даю благословення на проведення о. Романом реколекцій на його парохії. Він напевно підстрахував себе, щоб переконатися чи я не є проти. Я звичайно дозволив, хоч насправді не було необхідності просити про такий дозвіл. Кожний парох має право запрошувати на реколекції кожного, кого вважає доцільним. Крім того, священик має повне право бути відсутнім на парохії до семи днів: може виїхати з парохії у своїх справах в тому числі і для проведення реколекцій[12].
Із тверджень о. Романа, на парохії Преображення Господнього в с.Преображенка у неділі і свята завжди відправлялась Свята Літургія. Навіть якщо він був відсутній, тоді його заступав хтось із священиків.
6-й закид - Чому для реколекцій вибирали не тільки церковні приміщення, а й використовували зали у приміщеннях профілакторіїв, готелів і т.п.?
На перший курс євангелізаційної програми, який провадила спільнота Галилея, записувалося велике число людей, тому потрібно було знаходити відповідні зали, що вмістили б усіх бажаючих.
На даний час, до вияснення усіх обставин, отець Роман Братковський має усну заборону виставляти свої лекцій чи проповіді на інтернет-каналах.
Ми переглянемо відеопроповіді отця Братковського. Якщо зміст і навчання його проповідей не містять єресей та не суперечать науці Церки, трансляції будуть відновлені.
Знаємо з історії Церкви про отця Піо, який також мав багато заборон, але залишався послушним Святій Церкві. Священик, послушний Церкві, дає гарний приклад послуху і покори, а гординя є найголовнішим гріхом.
Гарно написав у своєму декреті на дозвіл праці спільноти Галілея Архієпископ Краківський кардинал Станіслав Дзівіш: «Уділяю тій євангелізаційній спільноті єпископську апробату, а також єпископську згоду на працю на терені Краківської Архієпархії, завжди у рамках єдності з Церквою, тобто правдивості науки, а також дисципліни» (Краків. Дня 25 березня 2009 р. Б.)
Благословення Господнє на Вас
+ Степан (Меньок),ЧНІ
Екзарх Донецький
м. Запоріжжя
21 березня 2020 р. Б.
[1] Джерелами презумпції невинуватості можна вважати положення римського права. Наприклад: Ei incumbit probatcio, qui dicit, non qui negat — «Тягар доказування лежить на тому, хто стверджує, а не на тому хто заперечує»; In dubio pro reo — «У випадку сумнівів справа вирішується на користь підсудного чи відповідача»
[2] Харизматичний рух в Католицькій Церкві є схваленим і благословенним. Як підтвердження цьому, знаний харизматик і проповідник Папського Дому отець Раньєро Канталамесса був запрошений у Львівську Духовну Семінарію Святого Духа і 1 грудня 2015 р виступив перед семінаристами (цей виступ є доступним на каналі YouTube). Своє покликання отець Раньєро відчув на реколекціях, подібно, до речі, відбувалося і в житті отця Братковського, яке він пережив на реколекціях в УКУ в 2012 р. Б.
[3] СТАТУТ Спільноти Воскреслого Христа ГАЛИЛЕЯ, 24.04.2018.
[4] Неокатехуменальна Дорога, започаткована в шістдесятих роках XX століття в одному з убогих передмість Мадрида Кіко Арґуельйо і Кармен Хернандес, була підтримана архієпископом Мадрида Касіміро Морсільйо, який помітив у цій першій групі справжнє відкриття Божого Слова і практичну реалізацію літургійного оновлення, яке тоді вводив II Ватиканський Собор. Взявши до уваги позитивний досвід в парафіях Мадрида і Рима, у 1974 році Конгрегація Божого Культу окреслила цей досвід «Неокатехуменальною Дорогою». Ідеться про дорогу навернення, через яку можна відкрити багатство Хрещення. Неокатехуменальна Дорога розповсюдилася у понад 900 дієцезіях у 105 країнах, де у 6 000 парафій існують 20 000 спільнот.
Див. http://www.rkc.lviv.ua/category
[5] В. Мосоров написав цей коментар як відгук на мій допис на сторінці у Facebook від 16.03.2020 р.
[6] СТАТУТ, ІІІ р., Арт. 7, п.2.
[7] Її матірним домом є «Гора Милосердя» - Центр євангелізації і молитви Польської провінції Згромадження Воскресенців в Стришаві
[8] В 2018 р. декретом № 3148/Z/2018 благословляє її діяльність у Варшавській Архієпархії кардинал Казимир Нич, Архієпископ Варшави (Kazimierz Nycz)
[9] §1. Завданням єпархіального єпископа є докладно визначити правила користування радіофонічними, кінематографічними, телевізійними та подібними засобами для висвітлення того, що стосується католицької науки або моралі.
§2. Священнослужителі та члени інститутів богопосвяченого життя, які постійно, тимчасово або принагідно виступають у засобах масової комунікації, пояснюючи те, що стосується католицької науки або моралі, зобов’язані отримати на це дозвіл власного єпархіального єпископа. (кан. 653 ККСЦ).
[10] Декрет Митрополита Ігора Возняка № 1281045 від 2 серпня 2012 р. Б. виданий о. Ігорю Головчаку, виконавчому секретарю Патріаршої комісії з питань Євангелізації та прп. єрм. Теодору Пилявському, ЧСВВ, дає благословення на проведення Школою св. Андрія євангелізаційних курсів в освітніх закладах та парафіях на території Львівської архиєпархії.
[11] Ще раз згадаю тут Кіко Арґуельйо . Читання Святого Письма врятувало його від глибокої депресії. А в 2013 році він отримав титул почесного доктора богослов'я Люблінського Католицького Університету. Папа Бенедикт XVI призначив його слухачем на XIII Генеральній Асамблеї Синоду Єпископів, радником Папської Ради у справах мирян і радником Папської Ради у Новій Євангелізації. Йому тоді було вже понад 7о років. Це приклад того, як доцінили мирянина, який так би мовити закохався у Святе Письмо.
[12] Священнослужитель не може відлучатися від своєї єпархії більше як на сім днів без дозволу, принаймні припустимого, власного місцевого ієрарха. (кан. 386, § 1 ККСЦ)
