Про допомогу потребуючим більшість з нас згадують двічі на рік – напередодні Дня святого Миколая і перед Великоднем. Однак соціально незахищені люди, наприклад, постраждалі від воєнних дій на Сході України чи діти з кризових родин потребують комплексної підтримки, котра не обмежується гуманітарною допомогою двічі на рік. Про те, як щоденно практикує благодійність Карітас України, як організовує допомогу переселенцям з зони території воєнних дій та людям, що залишились у “сірій зоні”, розповіла Одарка Бордун, керівник відділу комунікацій і залучення ресурсів Карітасу України.
– Як потрапили до колективу “Карітасу”?
– Я завжди кажу, що не я знайшла Карітас, а він мене – на момент пошуку роботи резюме подала тільки до цього фонду, і після декількох співбесід мене запросили на роботу. Зараз я керівник відділу комунікацій і залучення ресурсів. Основний вектор роботи – висвітлення роботи “Карітасу” в Україні, зокрема на Сході, а також залучення ресурсів у найширшому сенсі слова.
Ми працюємо здебільшого в рамках загальної стратегії, тобто організовуємо події всеукраїнського масштабу. Також допомагаємо з висвітленням діяльності
місцевих осередків фонду: залежно від регіону, специфіка роботи локальних Карітасів відрізняється, оскільки різними є цільова аудиторія, рівень обізнаності медіа з соціальними проблемами та роботою Карітасу в цілому.
– Яка мета фонду? Які проекти реалізовуєте?
– Є проекти, які діють вже давно, такі як “Мобільна робота з молоддю”, “Домашня опіка”, “Центр дозвілля для людей з особливими потребами”. Але є і зовсім нові, наприклад, “Кубок Карітасу з вуличного футболу”, який вперше провели минулого року і вирішили зробити проект щорічним.
Ми говоримо про те, що намагаємось щоденно змінювати світ на краще. Наша мета проста і зрозуміла: повсякденною роботою допомагати людям, які цього потребують. Важливо, щоб люди, які відчувають себе самотніми, покинутими сам на сам зі своїми проблемами, отримали підтримку, позитивну перспективу. Сьогодні це здебільшого люди, що постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, діти та молодь з кризових родин, з якими працюємо в молодіжних центрах, а також самотні літні люди, котрим допомагаємо в рамках проекту “Домашня опіка”. До слова, Карітас України – це єдина організація, яка надає літнім людям комплексну допомогу вдома. Старенькі чи невиліковно хворі люди отримують фаховий огляд та допомогу медичного працівника, а також соціальний догляд – придбання продуктів, чи приготування їжі, прання постелі, чи просто дружню розмову. Такі, на перший погляд, буденні речі насправді змінюють життя людей на краще, дають надію.
– Потребуючих людей дуже багато, як Карітас обирає, кому з них допомогти?
– Ми намагаємось допомагати тим, хто цього найбільше потребує – для цього в Карітасі розроблена спеціальна соціальна шкала, за якою аналізуємо запити та визначаємо потреби людей, які до нас звертаються. Наприклад, якщо мова йде про багатодітну сім’ю, в якій, немає одного з батьків, або хтось із дітей має хронічну хворобу, чи є інвалідом, то ця родина матиме вищий пріоритет отримати допомогу, аніж просто багатодітна. Або, у випадку з підтримкою постраждалих від воєнних дій, людина отримує одну допомогу: або ґрант на розвиток бізнесу, або кошти на ремонт житла, на обидві вона розрахувати не може. Через це іноді виникають певні конфлікти, люди звертаються до нас, мовляв, “чому нам не допомогли?”. Ми пояснюємо, що наші ресурси не безмежні і ми повинні дотримуватись чітких критеріїв відбору, але все ж намагаємось допомогти якомога більшій кількості потребуючих людей.
– Як вплинула війна в Україні на роботу організації?
– Воєнні дії на Сході України, звісно, стали поштовхом до нових проектів і ми постійно працюємо над адаптацією нашої роботи до сучасних реалій. З 1990-х і до 2013 Карітас стабільно працював на Західній Україні, в Києві, в Одесі та в Донецьку. Але з початком подій на Сході у 2014 році виникла потреба переформатувати організацію в ширшу мережу. Відтак були створені нові осередки у Харкові, у Краматорську, в Маріуполі, в Запоріжжі, в Мелітополі, у Кривому Розі, в Кам’янському а нещодавно також і в Полтаві, в Сєвєродонецьку, у Волновасі і т.д. Організація суттєво розрослася і, відповідно, з’явилися нові виклики, нові проекти.
З-поміж них – допомога переселенцям зі Сходу України, які з початком 2014 року почали масово залишати домівки і переїжджати на безпечні території. Також це допомога постраждалим від воєнних дій: зокрема проект “Підготовка до зими”, під час якого людям в «сірій зоні» ремонтували житло, надавали пальне та засоби для обігріву, а також проект з інтеграції та працевлаштування людей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Наші фахівці постійно надають психо-соціальний супровід, котрий є вкрай потрібний для людей, які стали очевидцями дуже стресових подій.
Що Стосовно вимушених переселенців, допомога надається у два етапи: базова допомога і та, яка спрямована на інтеграцію. Першочергові дії – допомогти «прийти до тями» та пережиту гостру кризу. Така допомога передбачає роздачу продуктових та гігієнічних наборів, тобто елементарні речі, які допомагають людям зібратися з силами, та налаштуватися на кроки подальшого влаштування життя.
Далі – юридичні та психологічні консультації, а також проекти з перенавчання та переорієнтування. Наприклад, в рамках проекту “Кар’єра для нового життя” людина може поспілкуватися з рекрутером, скласти резюме і отримати сприяння допомогу з пошуком роботи. Також ми надаємо ґранти на розвиток або започаткування бізнесу, нещодавно зокрема стартував наш новий проект – ґранти на розвиток сільського господарства. Цікаво, що після переїзду люди часто кардинально змінюють своє життя, вони готові до перенавчання та зміни фаху, дуже наполегливо йдуть до нових цілей. Такі історії успіху завжди надихають, вони є щоденним підтвердженням, що наша робота важлива, ми на правильному шляху.
– Як люди на Сході країни сприймають допомогу? Є такі, що відмовляються від неї?
– Інформація про запуск нового проекту дуже швидко поширюється, часто ще до офіційного початку, про нього вже знають. Здебільшого люди дуже вдячні, але були й такі, що боялися отримувати від нас допомогу. Вони не вірили, що для них це безкоштовно, що ми нічого за це не отримуємо, або що, наприклад, ремонт пошкоджених від обстрілів будівель проведемо без оплати, не в кредит і гроші за це ніколи не потрібно буде повертати.
– Безпосередня допомога потребуючим – це єдиний спосіб привернути увагу до соціальних викликів?
– Таких способів багато. Ми запрошуємо журналістів на прес-тури, події, щоб ті вони на власні очі побачили проблему, поговорили з людьми, які потребують допомоги, розповіли про них своїй аудиторії. Ми створюємо соціальні ролики, в яких розповідаємо про складні життєві обставини, реальні випадки, які всі ми часто не помічаємо, живучи кожен у своєму світі. Наприклад, нещодавно ми запустили в ротацію ролик про проект «Домашня опіка». На сьогодні в Україні є 740 тис. самотніх людей похилого віку, які не отримують допомоги від рідних чи близьких. Погодьтесь, ця цифра вражає. Саме тому ми хочемо максимально привернути увагу до цієї проблеми, проінформувати людей, що вони можуть розраховувати на допомогу.
Ми переконані, що про соціальні проблеми, котрі є в суспільстві, потрібно говорити якнайбільше, бо тільки тоді ми привертаємо увагу до цих проблем і можемо сприяти їх комплексному вирішенню.
Підготувала Оксана Левантович
Джерело:http://alumni.ucu.edu.ua/odarka-bordun-my-namagayemos-shhodenno-zminyuvaty-svit-na-krashhe/
